За даними на 2020 рік у всьому світі 176 млн жінок страждають на ендометріоз1. Кількість хворих на ендометріоз можна порівняти з кількістю хворих на діабет. Ендометріоз є глобальною проблемою. Хронічний перебіг даного захворювання, що впливає на якість життя жінок, та стійке безпліддя, викликане ендометріозом, роблять дану патологію однією з найактуальніших серед гінекологічних хвороб.
2020
Ендометріоз — глобальна проблема
Ендометріоз — це складне гетерогенне хронічне запальне захворювання, що вражає близько 176 мільйонів жінок у всьому світі1.
У багатьох країнах розроблені національні методичні рекомендації, різні міжнародні медичні товариства займаються вивченням даної патології.
В Австралії у 2018 році започатковано програму «Національний план дій».
За даними досліджень Австралійського інституту здоров'я:
• кожна 10-та дівчина відчуває тазовий біль
• кожна 10-та жінка страждає на ендометріоз
• кожна 3-тя жінка з ендометріозом безплідна
• у середньому минає 7–10 років до встановлення діагнозу ендометріозу
Систематичний огляд, опублікований у BJOG 2018 року, охопив два міжнародні та п'ять національних гайдлайнів2:
American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG);
Australasian Certificate of Reproductive Endocrinology and Infertility Consensus Expert Panel on Trial Evidence (ACCEPT);
College National des Gynecologues et Obstetriciens Francais (CNGOF);
National German Guideline (S2k) Diagnosis and Treatment of Endometriosis (NGG);
Society of Obstetricians and Gynaecologists of Canada (SOGC);
European Society of Human Reproduction and Embryology (ESHRE) Management of women with endometriosis;
World Endometriosis Society (WES) Consensus on current management of endometriosis.
Автори оцінили методологічну якість настанов щодо ендометріозу, зіставили їхні рекомендації та дослідили взаємозв'язок між рекомендаціями та науковими доказами.
Згідно з великим дослідженням 2018 року в США3:
Поширеність ендометріозу оцінювалася в 6,1% (2 922 із 48 020 опитаних жінок)
52,7% жінок були у віці 18–29 років, коли їм встановили діагноз ендометріоз.
Більшість (86,2%) жінок відчували симптоми ще до встановлення діагнозу.
Жінки з ендометріозом також частіше повідомляли про важкі симптоми, такі як менструальний біль/судоми, неменструальний тазовий біль/судоми та диспареунія.
Згідно з аналогічним дослідженням у Канаді, проведеним у 2020 році4:
Поширеність ендометріозу серед канадських жінок становила 7,0% за даними онлайн-опитування, що вище, ніж у невеликому популяційному дослідженні серед канадських жінок віком від 15 до 49 років (5,2%), і порівняно з оцінкою поширеності ендометріозу в США (від 6,1% до 6,6%).
Майже половина (47,5%) жінок були у віці від 18 до 29 років на момент встановлення діагнозу ендометріозу, а 84,1% мали симптоми ще до встановлення діагнозу.
Жінки з ендометріозом повідомляли про середню затримку в 5,4 року до встановлення діагнозу: з них затримка 3,1 року від появи симптомів до візиту до лікаря та затримка 2,3 року між візитом до лікаря та встановленням діагнозу.
За даними ESHRE5:
Точна поширеність ендометріозу невідома, але оцінки коливаються від 2 до 10% у загальній жіночій популяції та до 50% серед жінок із безпліддям.
Затримка в діагностиці становить:
10 років у Німеччині та Австрії,
8 років у Великій Британії та Іспанії,
7 років у Норвегії,
від 7 до 10 років в Італії,
4–5 років у Бельгії та Ірландії
The Geneva Foundation for Medical Education and Research (GFMER) збирає дані з багатьох країн та публікує всі офіційні гайдлайни з ендометріозу на своєму сайті.
GFMER — це некомерційна організація, заснована у 2002 році. Вона підтримується Департаментом соціальних справ міста Женева та іншими швейцарськими й міжнародними інституціями. Фонд працює у тісній співпраці з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Основні цілі Фонду — сприяння та розвиток програм медичної освіти та досліджень.
Говорячи про проблему ендометріозу сьогодні, ми можемо виділити такі цілі:
- Покращення якості життя жінок з ендометріозом і хронічним тазовим болем.
- Скорочення часу діагностики ендометріозу (визначення факторів, що сприяють затримці діагностики, та заходів щодо скорочення цього часу) ↓
- Зменшення ризику хронізації болю ↓
- Зменшення ризику симптомів, пов'язаних із болем
